Наші маршрути завжди дещо загадкові. не все покажеш в жорсткому кілобайтному регламенті. Одна з точок маршрута - стебницька шахта. Я пам'ятаю її за життя. Зайшов,не міг проминути. порожні роздягалки, сутінки принишклої лампової. Тиша, чорт, повна тиша. Пройшов до ствола. В коридорах ані руху повітря. ось ствол. клітка, тьмяна лямпочка десь в височині. Нікого.
Мені потрібен камінь. Сльози динозавра.
Це окрема сумна історія з безлічі земних історій. Колись давно не поладнали між собою боги, ті, що керували всіма земними істотами, тілесними і безтілесними. І здійняли штовханину, аж розпалилась верховна гора, де мали вони свій сходняк. Розділені на табори всілякі сутності били й нищили одні одних - за поняттям підписки. Духовні миздили духовних, а тілесні - тілесних. Розлазились поранені по шпарах і печерах. Вибухнула гора тяжким полум'ям, здійняла вгору півсвіта чорної землі. Заслало попелом біле небо, аж стало воно чорним. І не було сонця, і був чорний сніг. Динозаври - недобитки дрижали в печерах, і злі , і лагідні, малі і великі накупі тяжко тужили за ясним світом, котрий вони зрадили своїми діями. Плакали, а сльози їх стікали в шпари і розломи. Там і пропали. А кров їхня також скам'яніла - червона і гірка, як війна.
Стебник означає "місце вбивства". Ось взірець сльози динозавра.
їй багато мільйонів років, останній мільйон вона пролежала в шафі геолога рудника. А тепер вона потрібна хмарнику, то помічне зілля.